Сам пІшов, ти мене не тримала.
Вийшов з дверей, сів у тролейбус.
Може й любила,може й кохала,
Це вже тепер — не розгаданий ребус.
Мовчки, без слів, поцілунок на згадку...
Разом не можна — тоді все даремно!
Просто хотів; до кінця, без остатку,
Вічно, без тями, таємно...
Все, що між нами — все тільки наше...
Пішов...ти ще довго стояла...
Перше кохання зі мною пізнавши,
Безглуздо зі мною втрачала....
К. М. П
© Copyright: Сергей Лунгул Васильевич, 2010
Свидетельство о публикации №110031609226
Свидетельство о публикации №110031609226
Рецензии