І відлітаєш ти, моя кохана пташко,
Білет в руках, і сльози на очах.
А губи шепчуть, шепчуть, що кохаєш,
Життя стає далеким від тебе.
Покличе голос твій,покличуть твої очі,
І за тобою всюди я піду,
Не знаю я, що там знайду з тобою,
Для мене ти, моє, моє життя.
Не можу тебе,я від себе відпустити,
Кажу "пробач", і вибач ти мені.
Як буде тяжко,як без тебе жити?
Летиш додому серденько моє.
Покличе голос твій,покличуть твої очі,
І за тобою всюди я піду,
Не знаю я, що там знайду з тобою,
Для мене ти, моє, моє життя.
Твоє тепло:руки і твого тіла.
І поцілунок , як нектар, нектар життя.
Ми приросли і стали одним цілим,
А розірвавшись буде боляче для нас.
Покличе голос твій, покличуть твої очі,
І за тобою всюди я піду,
Не знаю я, що там знайду з тобою,
Для мене ти, моє, моє життя.
Вiдлiтаеш ти, моя кохана пташко...
© Copyright: Василий Никонюк -Партия Регионов, 2010
Свидетельство о публикации №110031606602
Свидетельство о публикации №110031606602
Рецензии