Зайчик сонячний упав на очі,
Я відкрила їх і, засвітилося... немов,
– Так вставай! Прогнав я темінь ночі...
День бо вже... пташки співають знов...
– Що ти, зайчику, то дай іще поспати,
Ти побігай десь, не зачіпай мене,
А я хочу сни ще не лякати,
Хай кружляють... лишенько мине.
– Ні, вставай же , соню, подивися,
Все вже ожило, бо все проснулось...!
Потім прийде час... і відіспишся,
Пусто щоб життя не промайнуло.
– Ти правий, зайчатку, я це знаю,
Розумію – світ кругом широкий...
Ще набігаюся, настраждаюсь – я благаю,
Ти не відбирай - короткий спокій.
1992р.
Свiтанок
© Copyright: Катруся Степанка, 2010
Свидетельство о публикации №110031604425
Свидетельство о публикации №110031604425
Рецензии