Гадючий вирiй

           Любов, незрозуміла, неприйнятна, як любощі осінніх змерзлих змій, розвішаних в гіллі трепЕт ошатних - вловити сонце. Здвиження Не смій! .. кружляти коло мене. ...cхвилювалась. Іч, кудла розплела… гадюка, ****ь! …лискучі аж вбирають зір… потала… то просто промінь сліпить, - не зважать…  забейкалась сюди... Он як висОко здіймає груди дихання. Коли б лягла на спину… Подивитись збоку, як наволоком подих йде углиб,  колише перса, черевце здіймає й спадає в алебастровий зільник… не бачити, не видіти… Звільнись,  тікай від неї… вільга… Лихо! вільна вона – а ти напнулась знову… Маєш не допускати ту любов сласную…  але ж… який примхливий вигин вуст…  все бачить, знає, хоч і відвернулась, - втішається, як я в тенетах б'юсь, як я боюсь, біжу її уваги...
           Бач – дивиться на персні. Притьмом змок мій виярок од помислів уражих. Вуайерко! Та геть з моїх думок! Занадто, аж занадто звабна, сука. Як ходить… ще й в костюмі діловім… Он торочки вузенькі ту опуку не вдержать – випада розкішний лімб.
          ...cидить – так щільно стулено коліна! Ах ти ж! …цнотлива! Чом же у очах розверзнутий тріпочеться кім'ях, і ступні грають в ладунки укупі, і серед ніг урозкид – Мандоліна з тремтячими страмними пелюстками чекає Медіатора?
          Навпрост вона мене взяла й не відпускає. Агресії - ні краплі, та як хльост - усяке слово, кожен жест до мене. Повільно зводить погляд і вийма з моїх очей зізнання потаємне: я …хочу, я ...так само… Ох! БільмА тобі на очі карі, мигдалеві! Сховай же свОї ріжки золоті! Не загравай до мене, твар дешева, бо ось звільню з роботи…. і оті панчохи золотаві і багатство твоєї плоті більше не уздрю…
         Та хай їй біс – вже ж я уся горю! і де ж тепер той penis мускулястий шукати?! Забирайся звідси, клята, бо я тебе ображу! Й не вдавай, що ти не розумієш! Вара, чуєш?!
         Та розкіш, плавке золото…
         Чекай… адже ж волосся зовсім не фарбуєш? Ти ...тріумфально звабна і м'яка… округла… хто навчив тебе пишноти? А скільки волосків за грань лобка повибігло? І то - які ж на дотик твої коліна? Де ж це вирій той? гадючий рай? чи може, так і треба? ой, пригорнись, гадюча королево! Останній цноти зойк… А де там твОє небо?

Картина: Клімт Густав
http://www.artgrad.ru/painterart.php?gid=11&id=40