Ім`я твое могла б прошепотіти,
Віддатися як подих вітерцю..
І серце починае стукотіти
Коли твій погляд на собі ловлю.
Відчула б тебе поруч в час світання
І вже не даром прожила б той день.
Не впевнена, що це воно - кохання,
Але я сповнена лише твоїх пісень.
Лише тебе чекаю сидячи в неволі
Лише тобою думаю, живу.
Зрослися мов дуби дві наші долі
Від тебе лиш я порятунку жду.
Ні не потрібні мені золото та гроші,
Не треба подарунків для краси,
Поглянути б ще раз тобі у очі
І знати, що ти поруч, лише ти.
Ім`я твое навряд прошепочу я
Віддатися тобі не зможу я
Ніхто на світі більше не почує:
Я вся твоя, я на весь вік твоя.
***
© Copyright: Марина Гудзяк, 2010
Свидетельство о публикации №110031509076
Свидетельство о публикации №110031509076
Рецензии