Шматочком сиру з дірками
Ввижався мені, як під склом.
Над плем’ям сновид і над нами
Видніється світлим серпом….
Холодний, покусаний вепром,
А іноді теплий й німий,
Як тільки на вулиці темно,
Спекотний, як хліб запашний…
Роздвоєний, зірваний шматтям,
Подертий, неначе папір,
І світло-небесним багаттям
Щодень заливає пустир…
А бува він зовсім червоний,
Як вишня небесних садів,
Зникає в зорі світанковій
Наш весь подіркований сир…
Заснув… Заспокоївсь, розпався,
Щоб знову дождати цю ніч,
А в темряві знову зібрався
Його я побачу з узбіч….
Мiсяць
© Copyright: Круэла Флад, 2010
Свидетельство о публикации №110031404484
Свидетельство о публикации №110031404484
Рецензии