(сонет)
І лязкіт чую кайданів, спокійні кроки,
І на морозі вітер шепче верболозу…
І відмирає десь у людях всякий розум,
Та тіло мужнє, робить зважені уроки…
І без угаву хтось кричить та ледве плаче,
Немає радості для них, усе змарніле…
І небо, зорі, трави срібно посивіли…
Бо я не розумію, що ж то може значить…
В кімнаті, сидячи, мовчати,
Рукою білою писати,
Оті вірші про нашу бідну Україну
Коли береш у руки книгу,
А чуються могильні крики,
Навіщо говорить, що любиш без упину?...
I лязкiт чую кайданiв...
© Copyright: Круэла Флад, 2010
Свидетельство о публикации №110031404462
Свидетельство о публикации №110031404462
Рецензии