Не жах, не апокаліпсис, не втеча,
Не драма, не фініта, не кінець
Лиш зміна поколінь, вуглем розпечена,
Розтріплена і заюшена в млинець…
Ти пам’ятаєш, був Содом з Гоморрою?
Був край, в якому світ весь шкереберть?
А вийди ти на вулицю розлогую,
І ти уп’єшсь біблейським «міфом» вщерть…
Розпатлані віки, косматі вогнища,
І тиша, наче…камерна зоря!
І очі у людей, як мертві вуглища,
І вмерла, згнила пісня кобзаря
Це… мої очі! Бачать лише реалії,
Реальні драмі славного життя…
Як у віках забуті вакханалії,
Так наші власні – ген, у майбуття!
До майбуття!
© Copyright: Круэла Флад, 2010
Свидетельство о публикации №110031404327
Свидетельство о публикации №110031404327
Рецензии