Десь у північному небі
Янголи світло згубили,
Згодом з колючого терну
В болю позичили крила.
Десь у далекому сяйві
Наднеможливе імліє,
Та світлопросторних райдуг
Шлейф ледь помітний сивіє.
Коловоротнольодові,
Тихі в безкрайноьдалекім
Та неможливосамотні
В просторі вічної спеки.
Мружно вовтузяться зорі,
Янголи з ними сумують,
Кутають плечі поволі
В плетива, що не існують.
***
© Copyright: Анна Черненькая, 2010
Свидетельство о публикации №110031304358
Свидетельство о публикации №110031304358
Рецензии