Як глянеш у вічі, кохання моє,
То нові спалахують зорі.
Це наш новий світ настає,
В єдине з'єдналися долі.
Як дотик долоні твоєї відчую,
То ніби зігріє вогнем непалющим.
Де би я не була, тебе в мить почую,
Коли позовеш несущим чи сущим.
Коли з твої вуст цілунок зірву,
Немов би нап'юсь з джерела.
Тенета чужії спалю і порву,
Щоб тільки ти поруч була.
Коли доторкаєшся тілом фізичним,
Проймає мов спалах всі тонкі тіла.
Для нас замалою здається і вічність,
Крізь час ради тебе прорватись змогла.
Справжнісіньке щастя, коли обіймаєш,
Ми злившись в єдине літаєм світами.
Мов йде одкровення, як ти пригортаєш,
Незгасним є те, що між нами!
Як ти пригорнеш
© Copyright: Фиалкора Микитенко, 2010
Свидетельство о публикации №110031008675
Свидетельство о публикации №110031008675
Рецензии