Смуток алкоголем заливала,
Божевілля спогади приносять.
Щосекундно я себе втрачаю,
А тебе вже втратила і досить.
Я хотіла бути лиш з тобою,
Світ між нами тільки розділити,
Але ти пішла і за собою
Увела життя, та досить нити!
Може то так солодко страждати,
Що тебе не в силах позабути?
Може щось богам у жертву дати,
Щоб у злюбі нам з тобою бути?
Певно час злікує мою душу,
Хоча слабко вірю в порятунок.
Спокою твого я не порушу,
Я поїду і вже склала клунок.
У лісах і хащах буду рятуватись,
Щоб не бачити тебе у перехожих.
Видно в цій життєвій інкарнації
Наші долі одна одній не пригожі.
Смуток алкоголем заливала
© Copyright: Фиалкора Микитенко, 2010
Свидетельство о публикации №110031008552
Свидетельство о публикации №110031008552
Рецензии