Кохаю погляд твій такий чарівний,
Як в океані в ньому розчинюсь.
Моя любов – це те, що є незмінним,
Дедалі ближче я до тебе і не зупинюсь.
Сідає вечір, нас в кімнаті лише двоє,
Ти пригорнеш і будеш пестити волосся.
Чи це не сон? Чи справді день цей є
І ти кохаєш, чи мені здалося?
В кімнаті темно – це пробуджує жагу,
Гарячим поцілунком впала ти на губи.
У серці вдячність, що зустрілись на Шляху,
Тепер я знаю: кохає, хоче, любить...
Почуття
© Copyright: Фиалкора Микитенко, 2010
Свидетельство о публикации №110031000523
Свидетельство о публикации №110031000523
Рецензии