Когда...
Коли...
Коли в собі не можеш розібратися,
Ну, що такого право я накоїв з коханням цім?,
Прагнеш в руки сутінків віддатися,
Вогню жаровень, де бридкий пекельний дим!
Коли в собі не можеш розібратися,
Ну, що такого право я накоїв в житті цім?,
Душею перестаємо ми посміхатися..,
Боротися ж все одно треба.., хоч на залишках сил!
Коли в собі не можеш розібратися,
Адже начебто нічого я не сотворів?,
Лише робив все від душі тепла й серця,
Лише те, про що інший просив!
Коли в собі не можеш розібратися..,
Застуджений голос і чуйний осипнув,
Мені вистачить сили волі розсміятися.., -
Вже, я те точно більш нічого.., не просив!
Розлютив, наговорив я поганого?,
Ну, може бути, ті образливі слова?, -
Ти затверджуєш, мол, тебе не так я зрозумів..,
А ти, зовсім, нічого не зрозуміла, люба моя!
Розлютив, наговорив я поганого?,
Ну, може бути, ті образливі слова?,
Не заслужила ти мене такого..,
Та й любові моєї.., напевно, ти права!
Свидетельство о публикации №110031000489