Я знаю, це сон, бо втекти намагаюсь,
Але щось не можу і кроку ступити.
Потвори насунули - я не лякаюсь,
Молюся, щоб тільки до ранку дожити.
Молитви у снах - це не ті, що злітають
Словами із вуст, ні - з-під серця птахами.
В них крила такі, що й мене піднімають,
І ось вже лечу над чужими дахами...
Що ж, в тому абсурді - свої переваги.
Я вмію молитись, і можу літати,
І маю достатньо на цю ніч відваги,
Бо знаю - в мані цій мені не сконати...
Бо прийде вона, та одна, що підніме,
І в очі погляне мені на світанку,
Всю ту маячню вона разом відніме,
І скаже: "Збирайся. Візок біля ґанку"
О, смерте моя, ти - ранкове проміння!
Не зрадиш мене, твої очі все знають.
Уривками спогадів стануть видіння,
Що люди чомусь ще життям називають...
Я знаю, це сон
© Copyright: Базилевич Олег, 2010
Свидетельство о публикации №110031004017
Свидетельство о публикации №110031004017
Рецензии