Звезды

Ліна КОСТЕНКО

ЗОРІ

В холодні ночі звужуються зорі,
немов зіниці божевільного.
Моторошно й пильно
дивиться Всесвіт – Великий Маг, –
піднявши над землею рукав Чумацького Шляху…

А в ночі теплі, в ночі бірюзові,
стрекочуть кастаньєтами цикади.
І над землею розцвітають зорі,
солодкі й жовті, як цукати.

Зорі мають гіпнотичну силу.
Люди зіркою з давнини
називають жінку вродливу,
яхти, квіти й ордени.

Кажуть: зірку щасливу має.
Провідною зірку зовуть.
Кажуть: з неба зірок не знімає.
І по зорях знаходять путь.

– Хтось умер, – говорили строго,
коли впала з неба зоря.
Гадали по зорях астрологи.
І на зорі молились моря.

І недарма у сотнях вір
сподівалось – душа воскресне,
полетить десь туди, до зір,
бо між зорями – царство небесне…

А в ночі буйні, в ночі горобині
палають зорі грізної краси…

Ти побувала зіркою, людино!
Хто ж має право людство погасить?!

Перевод:

В холодные ночи сужаются звезды, как зрачки сумасшедшего.
Жутко и пристально смотрит Вселенная - Великий Маг,- подняв
над Землею рукав Млечного Пути...

Бирюзовою и теплою ночью
Кастаньетами стрекочут цикады.
Расцветающих звезд вижу воочью...
С желтизною сладость, словно цукаты.

Гипнотическая звездная сила...
Люди женщину во все времена
Называли звездой, если красива.
Так же яхты и цветы, ордена.

А успешный  под звездою счастливой
И ведущей называют звездой.
Не снимайте с неба звезд для любимой,
Ведь дорогу по ним ищут домой.

- Кто-то умер,- вот услышишь ты строго,
Путь падения их виден не зря.
А по звездам размышляет астролог
И конечно им молились моря.

И недаром сокровенная вера
Так надеется...воскреснет душа.
Полетит ввысь, не имея барьера,
Где становится нам легче дышать.

Грозовая ночь бывает с бедою,
Красоту звездную не с чем сравнить...

Человек, ты стань однажды звездою,
Человечество не стоит губить?