Фiлософiя часо-простору

Так є: ми не можемо змінити нашого минулого, але воно наше – моє, твоє, її, його, їхнє – кожен із нас був у тому минулому і щасливим, і нещасним, і божевільним, і закоханим, і, безперечно, собою, що важливо, а тепер те все минуле – є нашим надбанням-багатством з усіма його незмінно-чіткими тонами, напівтонами, звуками, акордами, відчуттям, знаннями... Так було сказано тобою і так є...
А майбутнє? Воно там, за рогом... Воно знано-незнане кожним із нас...
І сьогодення -  тут, негайно, тепер і зараз... Так як хочу я!
Так було сказано мною і так є...
Ми живемо у сьогоденні
Мріємо-думаємо про майбутнє
Пам’ятаємо-знаємо минуле

Один крок у завтра
Один у вчора
А ти тут – сьогодні і зараз

Вогник від свічки – минулому даність
Капля воску-сльози – майбуття надбання
Горіння душевне – сьогодні зізнання

Поглядом на Схід ранкової зорі
Думками на Захід вечірньої
Відчуттями забарвлюєш оце тепер

Зізнання записане у «книгу життя»
Мріяння про щось і колись ще не лягли рядками на папері
Слова-думки вимовляються-пишуться вже


Рецензии
Так є. Але чому так є? Чому створений за образом і подобою не розуміє, що кожної миті творить своє надбання, яке вже ніхто й ніколи не зможе змінити... Тому що карбується воно в часо-просторі тієї ж миті...
...а ми вже є в наступній миті...
тобто в майбутньому...
і зробленого не повернеш...
Але й не вкрадеш...
І не віднімеш...
Але й не викинеш...
Це саме те,
що візьмеш із собою...

З повагою, ...

Виктор Дульчак   11.03.2010 10:31     Заявить о нарушении
візьму з собою у невідворотне дрібочку кохання, улюблену ямочку на щоці, ковток червоного сухого вина, і...
і оце все вміщується лиш у скарбничку спогадів, але не у наплічник за спиною...

дякувати, ...
з повагою, К

Катерина Гвоздева   14.05.2010 12:37   Заявить о нарушении