Далi рити Украiну...

Кожному вже зрозуміло!
В світі є недобра сила,
Що спокусу гарну має,
Своє власне лиш бажає.
Дбало мовить, прядко в’є,
Та на думці лиш одне: 
Далі рити Україну,
Її славу її силу,
Її вкрадену ідею,
Дану Богом і Землею.
Що колоссям наливалась,
Дзвінко піснею гойдалась.
Скільки треба того слова,
Для українця простого.
Щоб повірив в свої сили,
Якій вирили могили.
Батьку,  матері і діду,
Аж «по сьомому коліну».
Всіх гарненько поховали
І козаків не минали.
Мертвий вже сказать не зможе,
Де своє, а де вороже.
Де є правда, а де зрада,
Де хоробрості «награда».

Шкода! Знову шкода!
Та одначе таки буде!
Дано слово всьому люду:
І глухому, і німому,
І каліці, і сліпому,
Навіть тим, що по могилах,
Поспиха нечиста сила.
Слово судне всім дається.
Що украдене, вернеться,
Що засуджене, зашкодить,
Що споганено відродить.
Все вернеться - честь і слава,
І «великая» держава,
Колос литий, аж бринить,
Неба чистого блакить,
Буде добре. Знову шкода!
Що за весь цей час святий,
Світом правив лиш лихий.
Лицемір в душі проклятий,
Але вчений подавати
Усьому простому люду,
Захисну свою натуру.
Та «великії» доходи.
Псевдо віру у діла,
Та «кисельні берега».
Лиш бо сонечко як встане,
Усе з’явиться і стане.
І багатство, щастя й доля,
Скрізь повага навіки,
Ще й молочні береги.

Шкода! Знову шкода!
Нерозуміє народ,
Кожний в світі свОє “жне”.
Хто кишені набиває,
Та брехнею управляє.
А хто вірою блажить,
Бо ідею боронить.
Все життя для свого роду,
Бо немає переводу,
Материнської любові
В його полі, його домі.
У душі простого люду,
Що дає початок всьому:
І живому й неживому.
Навіть лстивий сатана
Шлях почав свій від добра.
Божа ласка всім єдина,
А для нас, наша провина.

Кого в дім свій запросить?
В такій долі будем жить.
Хочеш мати дяку й шану,
І багатою державу?
Честь, повагу запросіть,
Працю всю благословіть.
А якщо ні те ні се,
Чорта знов лихий припре.

І почнеться знову. Шкода!
Ну, а що до тих, що прийдуть?
Краще мовити спокійно:
Хто у мирі і любові
Приєднайтесь до святої,
Віри в Господа одної.
Що життя нам дарував,
Жить в любові Завіт дав.
Якщо правда з Вами є?
Будьте з нами. Все одне.

Якщо ні, то ідіть з Богом.
Бо хвата уже могил,
На українській землі,
Що від Бога відвели.

Перебуваючи в поетичному та духовному піднесені 2001 рік. С.Кріпак