Живеш у мріях. Сяючи очима,
Із незнайомок вимальовуєш цариць!
Я ж, мов старенькі капці під дверима –
Недосконала, хоч і звична річ.
Цариці змінюють ім’я, IP-адреси.
З під глянцю фото інде рикне звір...
Та очі знову сяють інтересом:
«Оця – найкраща! Точно! Ти повір!»
Але минають дні. Несеш додому
Невпевненість, сумних думок тягар.
І капці, раз у раз, гамують втому,
Приховуючи власний біль і жар.
Я вірю, що ти долю стрінеш справжню!
Не ту, намріяну принцесу з потойбіч.
А я? Мабуть, готова бути капцем.
Бо капці, хай там як, потрібна річ.
Капцi
© Copyright: Йенн, 2010
Свидетельство о публикации №110031000202
Свидетельство о публикации №110031000202
Рецензии
А я б не згодилась стати "капцем". Навіть, якби любила до безтями! Або Я - доля, або - хай йде на всі на чотири вітри! Бо моє життя теж одне.
Проте сама головна думка твору цікава, хоча й вельми спірна (але всі ми в почуттях субєктивні!).
Мовчан-Мысловска 23.11.2010 08:11 • Заявить о нарушении
Проте сама головна думка твору цікава, хоча й вельми спірна (але всі ми в почуттях субєктивні!).
Мовчан-Мысловска 23.11.2010 08:11 • Заявить о нарушении