Цвіте черемха знов у травні,
Обліплена квітками – мов в снігу,
І ці п’янкі і неповторні квіти
Нагадують мені веселу усмішку твою.
І я вдихаю аромат п’янкий цей,
Я хочу все забути назавжди.
В очах туман, на серці тихий смуток,
Душа ж все згадує... О, ні! Мовчи!
Прошу тебе, благаю – зупинися,
Не треба старі рани ворушить.
Ті серця два, колись що не злилися,
Не будуть разом навіть і на мить.
Його бездонні, лагідні і добрі очі
Я бачу кожен день і навіть уві сні.
І серед тихої, незайманої ночі
Вони вливаються у очі у мої...
Ох, ця черемха! Що вона зробила!
Вона минуле знову підняла,
Мені всі рани знов розворушила
Забрала спокій мій і... відцвіла.
20.04.1999р.
Черемха
© Copyright: Леся Мороз-Рекотова, 2010
Свидетельство о публикации №110030808763
Свидетельство о публикации №110030808763
Рецензии