Спокій віднайди
А вітер попелом журбу розносить
На щастя й долю попіл розвіває
Роса нам ранняя вже очі росить,
І соловейко в гаї десь співає.
Я слухаю тужливую ту пісню,
І серце крається від болю і жалю,
Мені так радісно і в той же час так гірко,
Бо загубила душу я свою.
А може це не так? Можливо все інакше?
Де відповідь шукати не знаю я й сама,
А серце стогне, плаче і благає,
Бо хоче волі. Волі? На чию
Тяжкую долю випала награда
Від грат звільнити серце. Від жалю?
Воно як пташка б’ється і ридає,
Бо проклинає доленьку свою.
Ох, серце, серце! Що з тобою стало?
Було ти сильним, радісним таким,
А ось тепер у свій полон забрало
Нещадне зло тебе, і стало ти черствим...
Та порятунок в світі є для всього.
Він є в надії, вірі, та добрі,
То ж серце ти відкрий для нього,
В душі своїй ти спокій віднайди.
22.01.1999р.
Спокiй вiднайди
© Copyright: Леся Мороз-Рекотова, 2010
Свидетельство о публикации №110030808720
Свидетельство о публикации №110030808720
Рецензии