Я хочу бути вільною і бачити тебе,
Ну перестань кричати все "О Боже!"
Ти зрозумій мене лиш істина веде,
Безглуздя цих людей мені вороже.
Я та, хто ходить в древніїх лісах,
Мені не треба злі їхні тенета.
Хочу відчути смак свій на вустах,
Твоїх, побач в мені ти істини поета.
Я вже пройшла крізь полум’я віків,
Та я не прагну прохолоди.
Я прагну теплу спеку почуттів,
Цього жадаю, бо ж дитя Природи.
Я входжу в людські жорсткі серця,
Й так хочу, що б збагнули всі провину.
Не вірте вже ви в ілюзорного творця,
Бо Двоє створювали те, що є "Людина"!
Мене лиш iстина веде
© Copyright: Фиалкора Микитенко, 2010
Свидетельство о публикации №110030706948
Свидетельство о публикации №110030706948
Рецензии