Закон один для всіх на світі,
але чому так плачуть діти,
коли прийшла пора прощатись,
на віки вічні розставатись.
Батьків так тяжко хоронить,
чомусь душа кричить, болить.
І память недає спокою,
бо образи життя передімною,
один за одним пробігають,
ковтати сльози заставляють.
І безпорадно,стиснув зуби,
останній раз цілую в губи
свою матусю дорогу.
І шепчу їй прости й прощай,
в небеснім царстві спочивай.
Боль
© Copyright: Александр Коломиец 3, 2010
Свидетельство о публикации №110030700049
Свидетельство о публикации №110030700049
Рецензии