Накладе закляття на двері дому,
Їх не відкриєш тепер навіть ломом.
Їй тяжко і боляче, та що тут казати,
Ще багато в ній сил, вона не може мовчати.
Вона тихо, повільно в ліс зайде,
Вже не так страшно, вона вперед йде.
Відкриє мішечок, а в ньому трава,
Вона відьма, а значить завжди права.
Помсти думки не може більш нести,
Починає вона заклинання плести.
Їй допоможуть, то не дивина,
Адже з нею Богиня, та ще й не одна.
Потім буде вона співать, танцювати,
Щоб хоч якось совість свою заласкати.
Знов відкриє мішечок, в якому траві,
Адже вона відьма і завжди права.
Помста вiдьми
© Copyright: Фиалкора Микитенко, 2010
Свидетельство о публикации №110030600723
Свидетельство о публикации №110030600723
Рецензии