Тепер послухай відьмині слова:
Уже давно пройшли часи отого зла
Коли повинні ми були себе ховати,
Тепер і таємниці можна розказати,
Що своє кредо зберігати маєм ми
І в досконалій вірі і любові
Повинні жити й жити іншому давати,
Брать по заслугам,
По заслугам і давати,
Магічне коло будувати маєм ми,
Щоб злобних духів відігнати.
І почитаєм світло матері – Богині,
Плетучи ж заклинання ми свої
Чотири рази в рік на Вогнянії Дні:
Белтайн і Ламмас, Імболг і Самхейн
На Юль, на Літу, На Мабон і Остару
Знов пісню ми співаємо свою.
Говоримо ми з Сонцем, з Місяцем, з травою...
Звемо ми теплий вітер за собою.
І лиш сім слів запам’ятати маємо ми:
Роби, що хочеш – тільки не шкодь ти!
Вiкканське кредо
© Copyright: Фиалкора Микитенко, 2010
Свидетельство о публикации №110030600662
Свидетельство о публикации №110030600662
Рецензии