Дощ дві доби, дощ дві доби, дощ дві доби,
Злились в коханні в сірім небі голуби
І застогнали болем стомлені серця…
Дощ дві доби, дощ дві доби – нема кінця.
Я відкриваю вікна і стою
Хай дощ сховає і сльозу мою,
Хай він проллється щедро там і тут,
Хай змиє дощ із долі гіркоту.
Дощ дві доби, дощ дві доби, дощ дві доби,
Злились в коханні в сірім небі голуби
І застогнали болем стомлені серця…
Дощ дві доби, дощ дві доби – нема кінця.
Вже не чекаю сонця і тебе …
Хіба ще буде небо голубе?
Дощ дві доби, дощ дві доби на мене ллє
І охололо серденько моє.
Дощ дві доби, дощ дві доби, дощ дві доби,
Злились в коханні в сірім небі голуби
І застогнали болем стомлені серця…
Дощ дві доби, дощ дві доби – нема кінця.
Дощ двi доби...
© Copyright: Вера Свистун, 2010
Свидетельство о публикации №110030605478
Свидетельство о публикации №110030605478
Рецензии
Мелодійний вірш, аж хочеться проспівувати рядки. Настрій гарно передано. Сподобався.
Антонина Спиридончева 28.09.2011 14:37 • Заявить о нарушении
Антонина Спиридончева 28.09.2011 14:37 • Заявить о нарушении
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.