Моя загублена надіє,
Померла ти, а я радію
І що поробиш, якщо треба
Просить пробачення у неба
Продати душу Сатані,
А чи потрібно це мені?
Я є людина, жити вмію
Чому ж проґавила надію?
І думка ця мене бентежить
Здається, навіть, ніби стежить
За мною військо чорнорогих
Бо я заплуталась в дорогах
Бо без надії жити вміла
І цього палко так хотіла
Та чомусь в серці порожнеча,
Так не повинно буть, до речі,
Чому без неї гинуть люди
Не тільки тут, а звід усюди
Летять до прірви наче пташки
Зложивши крила, бідолашки,
А як же я посміла жити,
Щоб не надіючись любити
Верни земля мені надію
Я краще з нею порадію.
Надiя
© Copyright: Ольга Липакова, 2010
Свидетельство о публикации №110030504526
Свидетельство о публикации №110030504526
Рецензии