Я вирвала шматок своєї мрії
І віддала тобі в ту саму ніч,
Коли любов упала з моїх пліч,
Дощем покрились мої чорні вії.
Душа постійно рветься у минуле,
Збагнути щоб, що сталося в мені?
Чому не так було, як навесні?
Чому своїх помилок не збагнули?
Тобі відрізала шматок себе,
Відрізок щастя, світла і бажання,
свого життя і щирого кохання.
В подяку я отримала тебе.
Не хочу інших, відтепер - сама.
і зважу все, усі слова і ноти,
Осмислю, зрозумію врешті хто ти,
А потім знищу те, чого нема.
3 декабря 2009 г
Те, чого нема
© Copyright: Мария Кобылинская, 2010
Свидетельство о публикации №110030408821
Свидетельство о публикации №110030408821
Рецензии