А може, зиму теж втомив цей вітер,
Пекучий сніг, що тане жартома.
Вона так сподівається на квітень,
Але навколо – льодяна тюрма.
І може, вона любить сонця сяйво,
И спів птахів, і шурхіт з-під землі.
Та зникне все під кригою негайно –
Згорить любов в холодному вогні.
А їй так хочеться шматочок ласки,
Лиш клаптик світла, теплого, як кров…
Аж до весни чекатиме розв’язки,
І згубить ненароджену любов.
6 січня 2010р
Втомилась
© Copyright: Мария Кобылинская, 2010
Свидетельство о публикации №110030408645
Свидетельство о публикации №110030408645
Рецензии