Уся любов була неначе осінь
Із присмаком поривчастих вітрів.
Гуляли по калюжам вчора босі,
За мить - в кожусі ти мене уздрів.
Чом так жорстока осінь ця до мене?
Зрива, як мертве листя, всі слова.
Їй байдуже – мої вони, чи клена,
Якого завтра вже уб’є зима.
Дощем із бід вмиває мої щоки
І бурі спогадів залишить до зими.
Зламає все… зостанусь одинока
Між мертвих кленів, що садили ми….
5 січня 2010
***
© Copyright: Мария Кобылинская, 2010
Свидетельство о публикации №110030408632
Свидетельство о публикации №110030408632
Рецензии