я ти ми н

я можу грітись в твоїх думках, ти навіть не помітишь очей моїх..
я можу насолоджуватись новими хвилями твоєї самотності...
я можу відповідати на ті питання, що тобі байдужі у вісні..
я можу дарувати сама собі квіти, співати соннети, та ходити по весні...
я можу задовольняти свої власні потреби, але дозволь бути в тобі..

ти можеш продовжувати грати з моїм бажанням відчувати тебе..
ти можеш стерати кожну хваилину, яку додам в твої думки..
ти можеш забути проте, що іншої не знайдешь такої.. але загубити зможеш
ти можеш шкодувати про кожний крок до мене, але страху не буде. заховаю його
ти можеш продовжувати існувати, але дозволь мені дихати твоїми думками..

ми можемо надалі знехтувати словами, вчинками, зірками..
але коли люди поєднуються їх тільки може поділити час, та страждання..
ми можемо щебетати один одному поміж думок, що ми того не варті..
що ніхто з нас не заслуговує на теплі вечері, та сонячні будні..
ми можемо брехати, та вважати, що ми чужі... але ні.. це все позаду..
все, що залишалось від весни минулої.. живе надалі, ось зима закінчилась..

це все означає, що ми маємо силу триматись один від одного..
чекати місяцями.. думати, хвилюватись один за одним..
бажати, цінувати, не знаходячись разом..
так, ми навчились -  це робити.. але на жаль.. ніхто з нас.. не здогадується..