Last Muse

(Translation of Ihor Pavlyuk "ОСТАННЯ МУЗА")

My sadness is a well,
The greatest fall – can’t match it.
It’s almost time to snow –
How light’s the pain in fall?
We are as one, we are…
A hair-to-hair – thatching.
Nine times we died and raised,
But ready to enthrall…

The essence of the life…
The bronze of bells, it sacks me.
This world is just for us –
Amor and times for wars.
Who knows what’s over there,
Who’s striving for the acme?
What is the way to hug?
Who’ll pour the wine from jars?

The autumn paradise –
A river. World, I’m grateful
For warmness of your nest…
This is your hand… and mine…
I haven’t flown this way.
The flowers are so graceful
In these heartbreaking lands.
The story flies with rhymes.

The autumn, and the blue,
As youth, it is swayed-vernal.
Fatalities in falls –
As much as fires built.
A baptism of it – shared,
The venom – strong and verbal.
Why don’t we start this flight?
For pure we are and thrilled.
 
2 February 2010

(Original text below)

ОСТАННЯ МУЗА

Колодязна тоска.
Осінніше за осінь.
От-от і сніг піде –
Легкий осінній біль.
А ми, а ми, а ми...
Волосся у волоссі.
Померли дев’ять раз...
Й воскресли –
Й знов у бій...

Оце і є життя.
Кругом дзвонарська бронза.
Оце і є наш світ –
Кохання і війна.
А там, у тому, десь...
А хто його?..
А хто зна?..
Чи хтось пригорне так?
Чи хтось наллє вина?

Осінній рай ріки.
Подякуємо світу,
Ще теплому гнізду...
Твоя рука... моя...
Я так ще не літав.
Так ще не пахли квіти
У цих краях.

А осінь, синь оця
Завеснює, як юність.
Фатального у ній
Багато, як багать.

Це хрещення вогнем,
Ці голоси отруйні...

Нам – чистим і тремким –
Чому б не політать?..