Травнева злива
Стрибало по плечах
І било по очах.
А зараз у небес, немов душа осіння
Похмура і сумна
Розплакалася враз.
Заплакане гілля квітками шепотіло.
Розгубленість ялин…
Розчуленість билин…
А злива, що є сил, б’є краплями по тілу.
І легкість неземна
Звільняє від образ.
Свидетельство о публикации №110030200280