Мавка

Я чую, як тремтить повітря,
   І як хвилюється земля,
   Я розумію пісню вітру
   Хоча сама я непомітна
   Й не маю чіткого ім'я
   
   Я разом з квітами зростала
   І знаю мову солов'їв.
   Я у вечырный час вмираю
   Із сходом сонця оживаю
   Проте не знаю людських слів.
   
   Тому самотня і сумна я,
   Хоч маю все і знаю всіх,
   Не відчуваю я страждання
   Не маю жодного питання
   І не знайомий мені гріх.
   
   Я, як туман, або як привид,
   Я є ніхто, але ж я є.
   Мене не бачать і не кривдять
   В мій бік прокльонами не сиплять
   І хтось навряд чи мене вб'є.
   
   Проте, я з радістю віддала б
   Все те, що зараз в мене є,
   Я б замість вас завжди страждала
   І в болі, в муках померала б,
   Хоч не сама - це головне.
   
   Але нічого не поробиш
   І серед лісу, серед трав
   Я знов схвильовано блукаю
   І все чекаю та чекаю
   Що Бог тебе мені прислав.