Бук и терен. Сюжет 10. Философия палати. На городи

Сюжет 10. Філософія палати.

На городі - бузина,
А в палаті, дядьку,
Не закашляє весна,
ДОХТОРЯМ завдякуй. *)лікарям

В Сторожинці кажуть ЗІХЕР, *)добре
Що в Америці - "окей".
-По весні навіщо шифер?-
Каже Йванові ЄВРЕЙ. *)за С.Руданським

Життя здорове - це багаття,
Життя в палаті - попіл, дим.
Не висушиш у морі ШМАТТЯ, *)одежу
В тюрмі не будеш молодим.

І стеля кожному в очах,
А може з неба прийде диво?
На жаль, піти під рідний дах
З тюрми гей трохи ще ЗА ЖИВО. *)рано

Тут лежиш і десь там небо,
Милосердя навкруги,
Що бракує, що ще треба?
Треба грунту для ноги.

Туди, де рай, свята землиця,
Що силу Enter крізь п'яту, *)вводить
Туди, де день, п'янка водиця,
Що нечисть виведе пусту.

Не треба нам шукати раю,
Бо вулиця і дім - це рай,
Вночі я ПЛЬОНТРИ вибираю, *)поверхи (поль.)
А вдень - підгрунтя обирай.

Важке запалення - як шок,
Пече, немов гарячий ШПАРГАТ. *)плита
Коли болячка - із кісток,
Тоді і на тяжіння скарга.

Йде війна - змія і кістка,
Хто кого перегризе,
ВІПРОСАЛ - це масажистка, *)зміїна мазь
Біль - це азбука Морзе.

Стогну я від болю в КЛУБІ, *)тазо-стегновий суглоб
Де ті ДАНЦІ, що колись, *)танці
А життя - це простір в кубі:
Вправо, вліво, потім - ввись.

Прямо ЖДЮХАЄ лиш воля, *)штовхати,давати стусана
Решта часу - поступ вбік,
Кожен день - із поля бою,
Кожен день - життєвий пік.

Стане твій хортячий ПИСОК *)лице, рот і щоки
Від життя іще гостріш,
Стане більш на лобі рисок,
Будуть болі, хоч заріж.

І не пасує тут стогнати,
Рахуй зозулю, що кує,
Зігнеться батько, схлипне мати,
Якщо вони у тебе є.

Коли беруть слова назад,
Селяни "Б'ЮТЬ СЕБЕ ПО ПИСКАХ", *)вибачаються
Коли у плечах - купа вад,
То кажуть, що проблема - в дисках.

Відділ "Невропатологос".
Стогне дід у комі: -Ой!
З коридору чути голос:
-Стонет, знать ещё живой.

Няньки щирі українки,
Милосердні, як боги,
З недовірою до жінки
Діда вмиють до ноги.

Що беруть, то - тінь неправди,
Люблять, як хтось дякує,
І смачні дають поради,
Дід від них підскакує.

Бабка щось забула вдома,
Повертається: -Агі!
Це, звичайно, ще не кома,
А макітра в голові.
 
Дід із Зіньківців вмирає:
-Пук!- А баба каже: -О!
Та зозуля понад гаєм
Вже не кукає - АЧО? *)чому?

Йду, зігнувшись, де потреба,
Медсестричка: -Що, болить?
Ця увага мабуть з неба
І БОЛА зникає вмить. *)біль

-Як зовуть, чергова пташко?
Пташка каже: -Свєта звуть.
І мені уже не важко,
Торжествуй уваги суть!

-Позу кролика приймати?-
Горлицю питаю знов.
Пташка відщипнула вати:
-Зараз кролик здасть нам кров.