Стіна розбита.Вщент. До крапки.
І в мене вже немає слів.........
Щоб передати всі ті згадки..
Які в мені ти розбудив...
Холодне серце десь ще тліло
Але слабкий був той вогонь...
Можливо, знов він запалає....
Можливо ні..бо все це сон?
Той сон, що снився опівночі..
Той сон, що полон був надій..
І натікають сльози в очі..
Ти душу склеїв......не розбий..
Ти знаєш сам той біль від зради
Який все рве, як буревій..
І як не можеш дати раду
Сльозам, що льються з-попід вій...
...І очі сліплять білі друзки..
Тої холодної стіни.....
Здається. мовби серце лусне..
...від щастя....може й назавжди....
Ст на
© Copyright: Армида Карцева, 2010
Свидетельство о публикации №110022705829
Свидетельство о публикации №110022705829
Рецензии