Чернетка
...Коли між небом і землею
Ти зависаєш без опори,
То швидко згадуєш, що з глею
Твій предок утворився в морі.
І хоч з віками оболонка
Тілесна набула гламуру,
Та німбу сяюча корона
Твоя залишилась за муром.
Ти не король, а гість у світі,
Хоч дуже часто забуваєш,
Чиї Слова одвічно світлі
Тебе годують й напувають.
Та прахом земним дуже швидко
Розсиплеться твій білий череп,
І за життя коротку нитку
Твій дух потягне вічний жереб.
І саме те, що, в тяжку днину,
Просив між небом і землею,
Тебе оберне на людину,
Або поверне знов до глею.
Лишень тоді молитва щира,
Коли не маєш ти опори,
Тоді приходить справжня сила.
А сила сильних – ілюзорна...
2010
Мiж небом i землею
© Copyright: Александр Зубрий, 2010
Свидетельство о публикации №110022702265
Свидетельство о публикации №110022702265
Рецензии