Неначе в сірій оболонці
Минали кольорові дні.
І рвалися думки до сонця,
В строкату, дивну голубінь,
Яку не бачили, не знали,
Яку вийняти не дали,
Та як хотіла, так і сталось –
І вихід мрії всеж знайшли!
Тепер стою я перед вами
І кожен тут вже рідний, свій!
Свої порозкривали долі
Крізь призми творчості, душі.
І те, що ми зайшли холодні
Я тихо сіли на стільці,
Це все обман, це димний попіл!
Серця на виставку внесли!
І перед суддями розбили...
І один одного до ніг
Із голови заплямували
Живою кровью із душі!
Ми всі живі, осяйні світом,
Такі!... такі
учасникам МАНу
© Copyright: Тэта Браян, 2010
Свидетельство о публикации №110022701137
Свидетельство о публикации №110022701137
Рецензии
