Чорні заручники кволого неба
Талон паркувальний купують на кризі,
Дерева згинають замучені стебла
І я підхопила депресовірус.
Пофарбувала кімнату в жовтий,
Пляма за плямою, крок за кроком,
Колись розітнули нас леза жовтня,
Від жовчі слів захмелівші, змоклі
А кровотечу спинили в січні,
Ти - вдруге в ріку, а я - на сцену,
Ти знову в чиюсь свідомість сієш
Псевдораціональні зерна
Я в черепи набиваю волю,
Кричу, що існує життя без сексу,
Ти забуваєш мої паролі...
Ми доживемо до наших пенсій
Тільки застужені ендорфіни
В мізки не йдуть до кінцевих станцій
Так божевільно і так безвинно
Можна кохати лише в шістнадцять.
26.02.10
депресовирус
© Copyright: Александра Очман, 2010
Свидетельство о публикации №110022608640
Свидетельство о публикации №110022608640
Рецензии
