Вiдколи знаю я себе
Відколи знаю я себе
Завжди пригод хотілось.
Й отак, інакше я чекав,
Надміру серце билось.
Ходив по лісу сам на сам,
З турботними думками,
Аж поки не найшли мене
Гравці дощем й громами.
Я коло дерева стояв,
Ковтав ту, з неба, воду.
І в гуркотінні тому, десь,
Читав я насолоду.
Свидетельство о публикации №110022607754