Ковток іржавого повітря
І втоми внутрішня й тілесна
Переплились між пальців вітру
І чавлять кров томатну з серця
Немов отруєна ходжу
Й сама розбризкую отруту
Чи відпочину, чи засну?
Чи взагалі, я завтра буду?
В'язниця власних же думок
Мене неспокоєм карає
Три літри. Боже, це ж не кров!
Це з серця смуток витікає!
Його крізь зір вливаю знов
В послаблені мотузки-вени
Навіщо? Бо це й є любов
Любов стражданням незнищенна!
Любов
© Copyright: Ольга Липакова, 2010
Свидетельство о публикации №110022505095
Свидетельство о публикации №110022505095
Рецензии