Доля

І саме тому я зупинила свій погляд на тобі..
відтворила всі свої погляди, створила замок всіх закордоних вражень..
та просто перейшла дорогу.
Я можливо зупинюсь колись, але сьогодні я бажаю тобі розповісти
про сутність безмежної бібліотеки, яка закінчує свою останню книгу..
вона дописує, а я продовжую ії... вона не досить зрозуміла,
а хто казав, що моя дорога не суперечить всім правилам..
усім бажанням, всім хто зупиняеться посеред світлого неба..
всім хто продовжує шукати темний есмеральд..
всім тим, хто нічого не очікує почутті після довгих гудких..
і навіть тим, хто застережує себе від носіння сміття у публічне місце..
гумор, він існує.. він романтичний покидьок..
знущаешься.? ні.. зовсім.
просто важко будувати речення та співідносити їх до вас...
ви справжні створіння..
просто, не змушуй мене розповідати проте наскільки
всі ми чекаємо цю саме маршрутку...
як досить просто закричати, але ні... я зовсім не сумую..
радість та слези..
ну як можна це зрозуміти? дуже легко.. сумбурна політика..
я не тікала, навіть ще не лягала спати,
змусила себе трохи про життя.. так..про своє життя нагодувати тих..
хто бувають тут... та прочитують ці несмислові слова.. поєднанні..
збентеженна душа..
просто відіграю світ сет.. більше нічого не зустрічала на цій землі..
вона така рідна, але інколи просто розірвати паспорт хочеться...
думаєш ти маеш куди тікати? а не набридло сидіти
у своїх простих та історичних клітках..
авжеж... нам с тобою залишилось роздивлятись знову і знову..
ах... так, культура.. завтра, сьогодні...
а вчора? була.. але не залишилась.
Що там? та те саме, що й тут.. але набагато простійше..
жаряне серце, та спрага до відпочинку... золоті усмішки..
пустиння думок..наповнена звуками трагедії... зворушує твоє серце..
я вже не памятаю з чого ми починали... та і не потрібно зупинятись..
навіть якщо попереду ще багато бажаючих ти знаеш,
що почуття впевненно блокирують всі виходи.. а тепер, що? циркачі..
розіграють для тебе цей білет.
вони думають, що саме їх захоплення магією дозволить
проводити рітуали на бідних трактористів.. авжеж ви знаєте,
що це всі ми.
Але.. ні.. в нас є ще хробаки.. які продають свою частину думаючи,
що вони залишаться в очікуванні на пільги долі..
забули? доля некерована..
вона самий останій психопат на нашій планеті...
вона створює, бажає... змінює..

посади немає такої.. даної нахабності порушувати ії правила.
а ти, їх колись читав? ні. тому ти саме зараз тут. разом.