Укотре світ народ мій здивував,
себе самого перемігши, -
немов розумний люд дуріти став
від політичної лемішки.
Чи, може, я хвилююся дарма,
мені подумалось зненацька,
мого народу вже давно нема -
отара є лише хохлацька?
Але хто ж я тоді, скажіть мені,
якого племені і роду,
я взагалі сьогодні є чи ні,
коли нема мого народу?
. . . . . . . . . . . . . . . .
Яке страхіття - втратити народ
в добу немовби неминучу!
Отож, чи не пора сурмити сход
і всенародну збити бучу?
Укотре...
© Copyright: Юрий Ош, 2010
Свидетельство о публикации №110022304428
Свидетельство о публикации №110022304428
Рецензии