Зелене i чорне
фарбою лінії,
Мов розкидані полем
іржаві серпи.
День проповз на долонях,
посічених інеєм,
По піщинці збираючи
долю юрби.
Тихий вечір обійме
зеленими дошками
Цей постійно самотній
беззоряний шлях...
Він один із усіх,
чиї трави нескошені.
Він колише мене,
як зернину, в руках.
2010
Свидетельство о публикации №110022302471
знову скажу вам, що вірш дійсно дуже гарний! пишіть ще!***
Татиана Комарова 04.03.2010 21:01 Заявить о нарушении