До правнука

     Знову затріщали сухі жили. Крові вже не було. Біль повернув свідомість. Відчувалося, як із тіла поволі викручується покірне чужій волі  залізо. До того  всеохоплюючого болю додалась слізна радість  у передчутті  воскресіння.
     Розіп’ятий ще  геть не  ожив лише щільніше змружив очі, боячись втратити таку зрадливу надію.
     Та дарма... Аби розкрив їх, то  побачив би  мародерів, що саме крали на брухт циганські  цвяхи.
     Селянине! Не надійся на чужого. Коли переростеш свій хрест і стане він затісний, як на тебе, тоді зійди з нього, подивися на свої ріллясті руки, візьми в ті руки Землю, бо без них вона сирота.


Рецензии
ОЛЕЖЕ, ДУЖЕ СИЛЬНО НАПИСАЛИ!
Візьми в ті руки Землю, бо без них вона сирота. - ДАЙ БОГ, ЩОБ КОЛИСЬ МОЗОЛЯСТІ РУКИ СЕЛЯН ТРИМАЛИ ЦЮ ЗЕМЛЮ. АЛЕ Ж НЕ ВІДДАДУТЬ... ЩЕ МАРК ТВЕН КАЗАВ, ЩО НАЙБІЛЬША ЦІННІСТЬ, ТО ЗЕМЛЯ... І ВОНА ЄДИНА НЕ ПРИРОСТАЄ...

Вера Кухарук   12.04.2012 00:48     Заявить о нарушении
Заберуть самі, бо вже забирали!"Коли переростуть свій хрест, і стане він затісний"

Олег Омелянчук   15.04.2012 09:00   Заявить о нарушении
На это произведение написано 6 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.