Пісні,пісні!Я їх писати нелишу,
Хоч часто докір чується мені:
Чому все те,що я ночами пишу,
Чому пісні занадто вже сумні?
Про щастя пише хтось,а хтось - про болі,
Бо різний людям випадає шлях.
Та ж я скорився вередливій долі:
У мене сльози в очах.
Вночі вдивляюсь я в далекі зорі,
А щем від втрат на серці не затих,
Купатись доля заставляє в горі,
Бо щастя я розгледіти не встиг.
І,мабуть,болям я завдячний злетом,
Стежину топчу серед верб й беріз.
Напевне,я тому і став поетом,
Що вдосталь бачити прийшлось печалей й сліз.
Хай пишуть так,як доля вимагає,
Про радість і щасливі,світлі дні
Стежини іншої моя душа не знає.
Писать про сльози- випало мені.
МО П СН
© Copyright: Убит Любовью, 2010
Свидетельство о публикации №110022200587
Свидетельство о публикации №110022200587
Рецензии
