Повз

Ми мрiяли..
По броду..
Де вино
У келихах блищить
Несамовито.
I вiд ворiт
Стежини полотно.
Де казкою
Узбiчча оповите.

Та тицяли
Лозиною до дна.
Вологої жахались
Холоднечi.
А ти повз нас
Така собi
Одна
Пройшла
(I не спинилася
До речi).

I мАбуть,
На серЕдинi рiки
Всмiхнулась,
Озирнулася на кпини.
Та помахом
Тендiтної руки
Покликала,
Даруючи провини.

Хто - неофiт -
Подався навздогiн.
А я зоставсь
Творцем майбутнiм
Броду.
Бо грубих брил
ТяжкИх моїх
Провин
Напевне стачить,
Щоб гатити
Воду.


Рецензии