Натхнення думки
Я від роздумів швидко стомилась.
Не дає мені злісна весна
Для натхнення, хоч вафельних милиць,
Щоб я вірш написати змогла!
Ніби Харків мій пахне стежками,
Пелюстками нової трави,
А мене пити каву чашками
Спонукають натхнення думки!
А що далі? Хто їх занотує?
Де лежать будуть зблідлі рядки?
Так до смерті мене докатують,
Ці порожні натхнення думки!
Не приховую - іноді заздрю
Блискавичним, німим авторам,
Що тримають в руках своїх щастя -
Не дають розлетітись думкам!
А мої, як насіння по вітру!
У що ж зможуть вони прорости?
Я не знаю чи доля їх плідна
Проте пхну в поетичну палітру
Та саджаю натхнення думки.
© Copyright: Ольга Липакова, 2010
Свидетельство о публикации №110022203721
Свидетельство о публикации №110022203721
Рецензии