Н.В.
Зафарбували на стіні ім’я.
В знайомих вікнах незнайоме світло.
Колись жила тут подруга моя.
Тепер її ім’я зірками світить.
Мені здалося, я почула сміх.
Він в пам’ять повернувся через роки
І в ранок мій на мить якусь забіг,
На очі нагорнувши поволоку.
Наталочко, ці роки як вода.
Пробач, що не приходила до тебе.
Вже сьомий рік легка твоя хода
Хвилює зорі і хмаринки в небі.
Тобі двадцять четвертий, як мені,
Та в мене час земний, а в тебе інший.
Ти старша – народилась восени…
Але життя свої закони пише.
У світ, куди пішли твої літа,
Здається душі уві сні літають.
Там ти, все таж весела й молода,
Усіх хто пам’ятає зустрічаєш.
2001р
Пробач
© Copyright: Оксана Спасова-Бойко, 2010
Свидетельство о публикации №110022201156
Свидетельство о публикации №110022201156
Рецензии
Памятью освящённая грусть Ваша, в строки положенная, западает в сердце. Из тех, что пока у Вас прочитала, это понравилось больше всего. Может, просто настроение было соответствующее, когда читала, но тем не менее.
Мира в душе Вам!
Екатерина Доценко 11.02.2011 20:31 • Заявить о нарушении
Мира в душе Вам!
Екатерина Доценко 11.02.2011 20:31 • Заявить о нарушении
Спасибо, Екатерина) Этот стиш был написан для одного близкого человека, который никак не мог смириться с тем, что не может воплотить все свои мечты в жизнь) Поэтому воспринимается он действительно под настроение.
Спасибо за пожелание) И Вам гармонии!)
Оксана Спасова-Бойко 22.02.2011 05:10 Заявить о нарушении
Спасибо за пожелание) И Вам гармонии!)
Оксана Спасова-Бойко 22.02.2011 05:10 Заявить о нарушении