Вона була
Слова мої відчуєш серцем ти.
Я анонім, давно тобі відомий,
Присуджений навік до самоти.
Живу тобою і живу для тебе,
В омані неможливих сновидінь.
І руки простягаючи до неба,
Я не збагну – людина я чи тінь?
І знову сумоти самотня сірість
У метушливу днину привела.
І так безвинно пролунала щирість
З двох слів, услід мені: “Вона була…”
Свидетельство о публикации №110022201113
Валентина Яроцкая 24.11.2010 21:32 Заявить о нарушении
Спасибо за твоё чуткое сердце)
Оксана Спасова-Бойко 08.12.2010 02:58 Заявить о нарушении