Свято

Розгублений погляд хлопчини малого
Онука козацького й сина дурного,
Що в чарці безкраї потоне напевне,
Якщо до життя його хто не поверне.

Розгублений погляд. Рука восьмилітня
На лікті подерта тонка і тендітна
За полу старого плаща на бабусі
Тримається міцно при кожному русі,

На кожному кроці. У іншій стискає
Літак іграшковий, що вже не літає,
Бо зламані крила пластмасові в нього.
Розгублений погляд хлопчини малого...

Не злий і не добрий - розгублений просто.
Сорочка тісненька йому, не по зросту.
Десь ґудзик один ще в селі загубився,
Але не від того малий розгубився.

Він дивиться просто крізь мене й крізь тебе
Кудись в незнайоме спотворене небо
Де хмари підперті брудними дахами,
Де сонце розрізане навпіл дротами.

-Там Бог є – бабуся йому говорила -
Над всим в Бога влада, на все Нього сила.
І все Бог той бачить, і все Бог той знає,
І дітям слухняним Він допомагає.

Тож хлопчик все літо пас Марту – корову,
Жуків колорадських збирав, носив дрова.
Не плакав, коли татко з мамою бився,
Бо знав, що згори Бог на нього дивився.

А з ранку сьогодні бабуся зі скрині
Дістала грошей на дарунок дитині.
Накрила, щоб сходило на пиріг тісто,
Й автобусом з хлопцем поїхали в місто.

В цей день вересневий його іменини!
Хотіла бабуся купити машину
На двох батарейках велику й хорошу.
Хотіла...Не купить, бо витягли гроші.

Бабуся на мить якусь оторопіла.
Заклякла й про бога все щось лопотіла:
-І все бог той бачить, і все бог той знає...
Та більше грошей у бабусі немає.

Розгублений погляд хлопчини малого
Спустився від неба додолу. 
Під ноги...